[untitled] “I am raining…”

Мене задощило.рахманінов грає камінз чита
влаштовуючи дозвілля вигадуючи богему
поки тобі роки ворожать розкладаючи карти: чи та
поки пальці чіпляють гаками ребра і душу у мене
виносити з дому сміття як сонце зайшло
прабабця навчала: не можна .я сміялася : забобони
вода заливає. я риба. луска якої—шов
і плавати—це значить цілодобово удома
богема піде під ранок розносячи над людей
тебе відрізаю невідворотно як хасид свої пейси
тому задощило : вода рішуча і хай заллє
хай стане достатньо води.хай може нап’єшся.

∞

I am raining. Rachmaninoff plays, e.e. cummings reads—
An arranged leisure, a Bohemian invention—
While laying out cards divines your years: is this the one?
While your fingers hook into my ribs and soul.
Great Grandmother taught that to carry out the garbage
During sunset is perilous. I laughed at her superstition.
The rain floods. I am a fish. My scales fuse together,
And to swim means being home around the clock.
Bohemia will depart at dawn, carrying off the übermensch.
I will cut you off irrevocably, like an Hasid renouncing his payots.
That’s why this rain is so decisive. Let it flood.
Let there be enough water. Maybe then you’ll get drunk.

[untitled] “Don’t believe him.”

Не вір. а якщо присягався—не вір поготів
Як у з’яву білих оленів єдинорога чи єті
Життя після зради—гранат розчахнутий .бо він хотів
Пару зернинин. пам’ять лишає фотони портретні

Не бійся пригадувати.аби більше під язиком
Не ховати своєї наївної любовної мови
Страх то спадок слабкості. Юності забобона
Страх це клімат зимовий

Не проси нічого твої тремтливі голоси
в цьому гуркоті ламаються мов об чугун є
життя із ким є. іншого в Бога не проси
Він мала тебе все одно не чує

∞

Don’t believe him. And if he swears—believe him less
Than the sighting of a white hart, unicorn or yeti.
Life after betrayal—a pomegranate fractured because he craved
But a few seeds. Memory preserves a portrait’s photons.

Don’t fear remembering. There is more under the tongue,
No reason to conceal your naïve love languages.
Fear is the legacy of frailty, youthful superstition,
Fear is the wintery climate.

Beg for nothing. Tremulous voices
Break like cast iron against thunder.
Live with what you have. Why ask God for more?
He still doesn’t hear you.

[untitled] “A fresh landscape curls like a cat…”

горнеться кицькою свіжий ландшафт до ніг
тут тебе ще не було і не пахло
стрілка з годинником нібито носоріг:
груба важка і ходить нагло
хто тебе зрозуміє: пальма ачи молюск
скислу таку й перелічену не своїми?
двері аби відчинив іншими зжитий люкс
скільки тобі шліфувати неточні рими?
поки істерику чайки вгамують—стій
убираючи в себе піни й піску карати
і батьківщини не описати в листі.
не передати. не розказати

∞

A fresh landscape curls like a cat around your feet.
You’ve not been here yet nor does it smell like you.
You turn sunwise like a clock’s arrow, with the alleged
Walk of a rhinoceros: rough, ponderous, and impudent.
Who will understand you? Palm? Mollusk?
When you’re sour, no one regards you as one of them.
How long will you grind out inaccurate rhymes
Until that luxury enjoyed by others opens its door to you?
Until the seagulls’ hysterics subside—desist.
Absorbing into yourself carats of sea-foam and sand,
You cannot describe the homeland in letters, it is impossible.
Do not pass by. Do not tell.

[untitled] “Fall begins by speaking…”

заговори осене дощем дрібним чи
листям яке гладить калюжі й голубині лапи
чується зараз більше згадується що учили
довго відмірювати перед тим як вибирати
іншим завжди краще легше видніше
на якій із півкуль жити варити рис
сварити сусідів сидіти мовчки як миша
перед жирним котом звідкись який з’явивсь
от вийти на осінь коли брук як подушки
в ніч пихату: що задарма ніде не сховає
побачити вікна—ніби розгорнені книжк
із жовтими сторінками яких ніхто не читає

∞

Fall begins by speaking in light rain and fallen
Leaves caressing puddles and the feet of doves.
I now recall more often, what our forebears taught:
Take enough time to measure, before you choose.
Strangers from any hemisphere seem always to know
Better, are easier and more visible: they live, cook rice,
Quarrel with neighbors, or sit quietly, like a mouse
When a fat tomcat appears out of somewhere.
Venture outside this fall: cobblestones seem like pillows.
In the arrogant night you are free—so hide nowhere.
The windows appear like open books
With yellowed pages that no one reads.

[untitled] “To focus the pupil…”

Навести на різкість зрачок: дистанція для значного
оцінити повернення до білого—всюдисутність спектра
хочеться біль зберегти щоб у разі чого
не було сентименту причини сльозу розтерти
обсяг огляду збільшити висотою прожитих утрат
симпатична картина зими. симпатичні ти і кепка в горохи
і прогулянка в рік—мій додатковий штат
у який тікала з тобою. може статись: слухатиму трохи
може статися з іншими більше : сезонів подій і вогню
я не буду лічити і міряти—не панське діло
не тепло. та ні з ким ким тепла. та ну…
бо тепло зостається після як все згоріло

∞

To focus the pupil, assess from a significant distance
The world’s return to white—the spectrum’s ubiquity.
I want to store the pain in case
I will have no sentiment causing my tears to run.
Increase the scope of the examination by the numbers lost:
Cute picture of winter. Cute you in your polka-dot cap.
A year-long odyssey is my newest homeland:
I ran away with you. It can happen—I’ll listen, for a while,
But it can also happen with others: seasons, events, and campfires.
I will not count contributions and compare—such business is unladylike.
We have no heat. But no one else is quite so warm. Yah …
Because the heat remains after everything is burned.

[untitled] “The mainland’s autumn is browned…”

Спалений осінню материк, на якому тісно,
де трохи боязко влипати у будні. але красиво:
як листя березове—ніби розсипані чіпси
під дощ чи пиво

сюди судна приходять не часто. бо глибина і скелі,
бо звідки не глянь—самотності видно мітку.
закутані берегом землі у східній постелі
із пам’яттю про людей, що були тут влітку.

а поки туман, як сир подвійний на піці,
зі спеціями диму залазить у камери та екрани.
влипати у будні, як муха у мед, ненав’язливо вчиться
зором душею станом

∞

The mainland’s autumn is browned and tightly crowded,
Where one feels timid being stuck there on weekdays, however lovely:
Birch leaves lie like scattered chips
Soaking in rain or beer.

Ships seldom arrive here, for its great rocky depth,
And wherever one looks, loneliness is palpable.
Land shrouded by shores in their eastern sheets
Remembers those who were here last summer.

And while the fog lies thick, like double cheese on pizza
With smoky spices, the mist climbs up into the cameras and screens.
Stick to weekdays like a fly to honey, to learn inconspicuously,
By sight, by soul, by flesh.